Городок – Леонід Глібов

Есть на Руси старинный городок
С песком и грязью неизбежной;
Порою скучен он, как хуторок,
В своей дремоте безмятежной.
И на меня наводит он тоску,
Хоть многим весело живется,
Хоть, может быть, иному чудаку
Порой он мило улыбнется.
Мне очень жаль потухшего огня
Светильника надежды милой;
Давно она покинула меня,
И стал мне городок могилой.
И грустно мне теперь и больно в нем
Пить горе чашею разбитой,
И хочется поплакать о былом
Душе непонятой, забытой…

Липень 1867 рік
Чернігів

Наступний вірш Глібова – Где он, тот…

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.