Драма – Андрій Усмішка

Я став як Прометей
Якого той орел картає,
Я став незламний,
А розлука моє серце роз’їдає,
Я сам себе розп’яв
За ту любов крилату
І від страшного болю кричав:
Чому не слухався тебе я тату!?…
Та прийде сон і все це пропадає
Зажиють рани, притихне ніби біль,
А зранку знов розлука моє серце крає
І так терзає мов хутро міль.
Та нестрашні мені ці муки
Бо я тебе …… так люблю
Що заради тебе я всі розлуки,
Страждання й болі перенесу.
Любов – найбільша в світі мука
Яку нести суджено всім
У кого щастя? а в кого розлука?!
Не знаю я що Бог судив мені…!

Автор: Андрій Усмішка