Зима – Юхимчук Ірина

Закінчилась найтяжча зима
Із часів Світової війни.
Хто нам друг а хто ворог вона
Розставляла крапки всі над “і”.

На весь світ прогриміла Росія
Терористкою серед країн.
Обвилася вона лихим змієм
Над хоробрим народом моїм.

Все збирає, навчає війська
Щоб вбивати на фронті людей
І ракети на мирних пуска
В божевіллі набутих ідей.

Величезний наш ворог, страшний,
Та народ у біді згуртувався.
Нас наповнює втома та біль,
А народ через них не піддався.

Сил вдихає в нас ненька земля,
Материнська одвічна любов,
Сонця промені, вітер і вся
Дідів-прадідів рідная кров.

Сміх дитини. Живої. Без ран.
Чи пораненої, але ЖИВОЇ.
Лють і біль за тих, кого сам
Хоронив чи витягував з бою.

Сил дає те, що б’ємся за волю,
За сім’ї свої, за родини.
Ворог сіє смертя серед болю,
Руйнувань в нашій ненці країні.

Ми змиваємо з себе Росію,
Очищаємось від довгого гніту.
Наша нація зерна посіє
Для нової країни, для світу.

Проростуть вони в душах з любов’ю,
Скрізь пошириться мова й культура.
Захлинеться наш ворог агонією.
Твої воїни встануть скрізь муром.

Достойна ти є, Україно,
В свободі з своїми дітьми
У світі яскраво горіти,
Ввійшовши в майбутні віки.

Автор: Юхимчук Ірина