Знала – Огродніщук Дарина

Сидячи біля вікна,
Грала та на скрипці
І зірки підігравали
Дівчині відблиском.
Але там ніхто не бачив,
Хто цей дивний майстер,
Що давав послухать знову
Ті сумні нещастя.
Цю маленьку хату в місті,
Вже не знав ніколи,
Той юнак що закохався,
В крик струни ранковий.
Та коли душа горлала,
Ноти розлітались,
Всі віконця в мить навпроти
Швидко відкривались.
Хлопець той не був простеньким,
А шукав музѝку,
Серед міста він питався,
Де знайти дівчѝну.
Та гіркою була правда,
Ця сумна хатина
Була там де грала знову
Самотнá людина.
І зайшовши тихо в хату,
Він почув ті звуки,
Що давно давали щастя,
Навіть через муки.
Та побачив він дівчѝну,
Все так як гадалось,
Ніжна і тендітна
Грала пісню вранці.
Але все не було легко,
Так хлопцю здавалось
І поглянув він на руки
Й щастя розірвалось.
Краплі крові на підлозі
Залишались знову,
А ті руки у дівчѝни,
Ніби не здорові.
Ті червоні ріки серця,
Вже стікають важко
І дивитись не можливо
На цю бідолашку.
Довго він не зміг терпіти
Море з сліз і крові,
Відібрав він скрипку в неї
І сказав поволі:
“Та навіщо так вбиватись?
Ти не бачиш, люди
І копійки не заплатять,
За ці стерті руки”
Та вона не відступала,
Різко оглянулась,
Подивилася у очі
Й швидко відмахнулась:
“Бачиш знала я що прийде,
Той хто закохався,
В душу скрипки, вірну-
пісню про нещастя!”
Враз не тільки пальці,
Крапали в підлогу,
А й з очей там поклотилась,
Пісня про негоду.
Знав юнак що їй потрібно,
Підійшов він швидше,
Взяв за руку він дівчѝну
І в обійми ближче.
Не завадить більш нічого,
Цій щасливій парі,
Бо такі перемагають
Будь-які нестрати .
Той юнак зумів таки тут,
Віднайти музику,
А дівчѝна вже чекала
Вірную людину

Автор: Огродніщук Дарина