Забракло слів, мене губами обпекло
Небачене, нечуване безсмертя
Манило, так як гіршників добро
І в серці загуло пришестя,
Тих демонів моїх, нутро.
Принесло звістку благовістя
Було колись, хотіла я його…
Чекаючи свого кінця
Стояла на колінах вперто
Молилась, наче йду з життя
І душу я віддам у пекло.
Автор: Zoriana.H
Наступний вірш Зоряни – В цім світі любов не варта ані слова…
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням
