Забери мене з собою – Катерина Колядюк

Там мати знов ховає свого сина,
Утративши весь сенс життя…
І прапором покрита домовина,
А в ній, лежить її мале дитя…
У грудях так болить – пече!
Що ніби, заживо їй серце виривали…
А нещодавно під тим серцем,
Синочка свого тихо колисала…
Вона повік вже буде проклинати,
Тих матерів, що нелюдів зродили!
Тих недозвірів
Що кровинку її вбили…
А він, лежить в закритій домовині,
І чує маму, а гукнуть не може!
Болючі і глибокі рани
По цю секунду, ще його тривожить…
Та матінка сидить схилившись над труною,
Й шепоче тихо: « забери мене з собою ».
Взяли труну, спустили у холодну яму,
А ти тепер живи із цим, нещасна , горем вбита мамо…

Автор: Катерина Колядюк