Янголи війни – Вікторія Ложченко

Тіла лежали на дорозі…
І Бог зустрів їх на порозі,
І вже нічого не питав,
Бо сам все бачив і все знав.

І душі в рай їх полетіли,
Бог дав вбрання їм біле – біле,

Не розумів, чому ось тут,
Він має зустрічать просту,
Звичайну ось таку родину,
Яка жила собі щасливо,
У свому рідному селі.

Бо знає Бог, тут слів не треба,
Вони тепер навіки з неба,
Посланці Бога на Землі.

Це – янголи, й тепер навіки,
Вони приноситимуть ліки,
Всім людям, що в душі “каліки”,
Від цієї стрАшної війни!

Ти не чекай додому сина,
У нього є тепер надсила,
І ця війна його убила,
Впритул затисла до стіни!

Він – янгол, не сумуй, не треба,
Частіше поглядай на небо,
В душі тепло його відчуй,
І голос янгола почуй!

Автор: Вікторія Ложченко
23.02.2023