відвернись! не дивись мені в душу,
я не хочу, щоб бачила ти,
чим платити за щастя я мушу,
що продав щоб любити могти.
відвернись! хай себе я сховаю,
не на показ, для твоїх очей.
ти мене зрозумієш, я знаю.
та багато в мені є речей,
які я не хотів би світити,
мушу сам їх в собі пережить,
не сумуй! ти повір! так любити,
так кохати, так палко горіть,
я хотів би як ти… та страшуся,
що якась та частина мене
вже ніколи не зможе довіритися
вже ніколи до рук не піде
не потрібно! тобі усе знати,
що до тебе і як там було,
я не вмію – та вчусь відпускати,
всі образи, все горе і зло.
не питай! я не хочу тягнути
із минулого свого життя,
пережив вже. треба забути.
ті відчуття.ті почуття.
Автор: Ярош
Наступний вірш Яроша – На нулі
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити на сторінці «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити на сторінці «Публікація віршів»