Україна єдина - Вероніка Попова

Я не знаю з чого почати,
Завмер час і затихла мить,
Але всесвіт повинен знати,
В України як серце болить.
За синів і дочок, за небо,
За лани і ліса, за дім,
За народ свій, якому треба
Довести, що він завжди єдин!
Що любов, то є наша зброя,
Що у єдності ми сильні,
Щоб залишили нас в покої
Вороги, що радіють війні!
Щоб нарешті вони зрозуміли,
Ми ідемо своїм шляхом
До майбутнього, розвитку, миру,
До всього, що для них є лиш сном!
Наша ненька лише розцвітала,
Лиш почала свій розвитку шлях,
Україна б і горя не знала,
І раділа б на своїх землях.
Не раділи цьому лиш сусіди,
Готували свій напад весь час,
Розтерзали мою Україну,
Ніби сердце у кожного з нас.
Схаменися русня, чи не бачиш,
Не з тобою дітей нам хрестить,
Ми бажаємо жити інакше,
Вільно, сильно і в радості мить!
Тож у єдності ми ради миру!
Тож в любові ми проти війни!
Україна зібрала всю силу,
І свободу обрали ми!