Життя ґвалтує нас кожного ранку,
Та ми досі не зламались.
Наші змучені крики чути на світанку,
Та всеодно ми за руки тримались.
Мої руки стікають кров’ю,
Я хочу померти кожної ночі.
Але чомусь ти всеодно зі мною,
Чомусь ти кожного разу поруч.
Мої думки силуюсь мене без перестану.
Твої руки тримають мене так міцно.
Ты не уявляєш як мені погано.
Тримай мене поки не пізно.
Автор: Alen Luter
Також читайте вірш – Війна в Україні
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
