В вікні ночами горить свічка.
Вона сидить, стара стара…
Волосся сиве, майже біле,
чекає сина, а його нема…
Чекає матінка синочка,
хоча і знає, що скоріш за все,
не прийде, й більше не побачить,
проте надія в неї досі є…
Пішли солдати молоденькі,
батьки, сини, чоловіки,
найбільше горе їх не дочекатись,
боятись того, що війна їх забере…
Прийшла ця мить…
Погасла свічка…
У темряві не видно більш вікна…
Померла мати,
й щастя їй…
Пішла до сина…
До свого голуба пішла…
Автор: Таня Ахмедова
Також читайте вірш – Місяць – вірний свідок
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»