Снаряди – Олександра Клим

Снаряди не знали, у кого стріляли,
В польоті кричали: «ПРОБАЧ».
Десь тут, недалеко, ехом почувся,
болем дитячий плач.
Ні в чому не винні, хотіли всі жити,
та кинулись навтікач,
«За що це?» – питали, благали: «Залиште!»,
Таке в фільмах лиш бачив глядач…
А стільки хотіли встигнуть зробити,
відчути той смак життя,
продовжити рід, схід сонця зустріти,
віднайти своє бажане «Я»,
зустріти кохання, підкорити вершини
здійснити давні мрії батьків,
за ВЛАСНИМ бажанням на край Землі полетіти, а не так щоб від чужаків.
Ці ненависть, сум, кров і сльози пролиті
не змиються з ваших лап,
відгукнуться страждання всі на ваших дітях,
Тектимуть у ваших жилáх!
Ви не тямите розпачу наших людей,
бо ж вам наказав палач,
а снаряди ж не знали, у кого стріляли,
в польоті кричали «ПРОБАЧ!»

Автор: Олександра Клим