Синдром українця – Яна

Чому я не сплю в окопі?
Чому я не б’ю ту русню?
Сиджу собі в тихій скорботі,
Не вступаючи в мужню борню.

Чому не я той щирий волонтер,
Який творить велике добро?
Чому я не відважний офіцер,
Який залишає кацапам тавро?

Чому я не той сміливий док,
Який рятує життя людей?
Я просто війни юний свідок,
І вірші – це мій апогей…

Чому я не та відчайдушна арта,
Яка палить москальські танки?
Чому я не потужна варта,
Яка не залишає навіть останки?

Чому я не той хоробрий рятівник,
Який готовий і у вогонь, і у воду?
Чому я не той рішучий захисник,
Який бореться за нашу свободу?

Чому я не мужній пілот,
Який оберігає небо України?
Чому я не морський флот,
Який топить кораблі росії?

Чому я тут, а не там?
Мабуть, ще не час…
Але вдячна захисникам
За те, що оберігають нас.

Але чому, чому не я?
Горя ж у душі по вінця!
За Україну я б все віддала,
Мабуть, це синдром Українця…

Автор: Яна