Руки війни – Сашко Яцина

Один вмирав, один родивсь,
Вмирали сотні по дорозі.
В кручинному земному колі,
У кожного є певні ролі.

Як білий сніг вкриває поле,
Так кров вкриває людські долі.
Що то за кров? Питаєш ти,
Кров падших від руки війни.

У рук війни нема очей,
Не бачать тих, кого вбивають.
Усіх підряд з землі змітають,
З корінням долі виривають.

Один вмирав, один родивсь,
Тривав крихкий порядок діл.
І набирали нових сил. Ті руки,
“Ще один сюди до мене йди”.

Вони немов Ґулдан у орків,
З життя для смерті силу взяли.
І хліб один для них пожива,
Це кров що лє і лє мов злива.

Благаю, руки, зупиніться,
Ви крові випили. За граню,
Як іній, що лежить пораню,
Покрили кров’ю все кругом.

Один вмирав, один родивсь,
Стандартно все йшло чередою.
І ріки крові над землею,
Повисли мовчки у тиші.

Запам’ятайте, добрі люди,
Ті гидкі вбивці, типу “люди”.
Цю кров змивати довго будуть,
Із своїх вбивчих грязних рук.

Один вмирав, один родивсь,
Роки проходили повз обрій.
Ті, хто вбивав, пожали вдосталь,
Кого вбивали, зажили.

Автор: Сашко Яцина