Ми брешемо знову.
Собі та усім навкруги.
Ми обманюємо чесно,
Бо душа від того не болить.
Ми вливаємо бруду
Трошки у мозок і серце.
Якби ж життя було повне,
Та воно, на щастя, пустеля.
Кожне слово, то ніж,
Воно ріже.
Законне вбивство – не гріх,
Ми серійники.
Думка стелиться,
Її нема.
Безнаказані ми,
Прокляте наше життя.
Автор: Катя Антоненко
Також читайте вірш Катерини – А що як?
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням