Реалії українців – Даша Поліщук

Ти не повіриш, в моїй країні знов війна.
Так, це та, що руйнує нам життя.
Ти прокидаєшся у тьмі, бо знов тривога,
Спускаєшся в підвал, і молишся,
Щоб піднявся ти додому.
Сидиш у тьмі, там холодно, і лиш прислухаєшся до звуків, щоб не дай Боже почути вибухи ворога.

А ти все бачиш, і бачиш той глузд в голові,
Ті смерті ворога і страждання українських синів.
І та мати, що втратила сина,
Проколота болю і страждань.
У неї залишиться лиш пам’ять та Україна, яку берегло її немовля.
Його душа на землі не залишиться,
Вона не буде блукати у тьмі, 
Вона підніметься вище до Бога!
Де буде дивитися на біль своїх братів.
Але не довго, це скоро скінчиться!
Всі тіла синів українських положені за дітей,
За батьків, за нас, за всіх українців,
За друзів, що йшли разом у бій, 
За тих, хто любить Україну, за тих хто дитя її.
У тієї мати буде боліти, і серце, і душа,
Вона буде пам’ятати про сина,
Рідного її немовля.

А ворог, що я можу сказати?
Той, хто вбив того сина, до віку буде страждати!
Прокинеться десь у тьмі, той ворог. 
Допроситься до Бога,
Молити буде.
У тьмі тій проклятій не побаче нічого, 
Відчує лиш кров дітей і біль у серці,
Бо нема ж перемоги.

Автор: Даша Поліщук