Поганий прогноз

Сьогодні вперше не наснилась,
Минуло рівно сорок дев’ять днів.
Уже настільки в серці заселилась,
Що матінка страшиться: “Помарнів!”

Я грав руками в ранній сивині,
Коли лежав на лікарнянім ліжку.
Ти тихо з фото посміхалася мені,
Не міг нудну долати далі книжку.

Полинути до тебе – от так диво! –
Задумав я зробити під обід.
Помітити пропажу неможливо,
Аж лікар вийде на новий обхід.

Від санітарів я не мушу утікати,
Вони раптово засопіли в унісон.
Не стане вже мене сім’я шукати,
Бо ти мій зимній вічний сон.

Я загубився у твоїй очах,
Яка ж стара й банальна дурість.
Але в таких простих речах,
Пускали слухи, жиє мудрість.

Мені прогноз робив мастак з наук,
І я тримав неділями дистанцію.
Щоб вберегти тебе від власних мук,
Я змушений іти на обсервацію!

Але сказав мені у сні провидець,
Я лікуватись можу через яд.
І спробувати хочу, бо безумець,
Хоча не вірю у його слова, навряд.

З палати крадькома зробити крок,
Позбутись думи гострої, як жало.
А серце раптом озиває голосок,
Вернуть назад, воно мене благало.

Бо знають всі, мені не кажуть,
Бояться навіть ближче підійти.
Усі аналізи на ту біду укажуть,
Що мій страшиний діагноз – ти.

Автор: Поліський Любисток