Петренко – Софія

Біль, страх, жага до життя,
Все це викликає дикі почуття
Від того, що у нашій країні війна.
«Зламаємо ми українців» – думали вони,
Але так не сталось, по простій причині,
Незламність – наше друге їм‘я,
Та не зламають вони нас, бо ми одна, велика сім‘я.
Не уявляєте ви, скільки крові пролито на холодній землі,
Скільки відчаю та негараздів перестріло нас на цій не простій лінії,
Лінії, боротьби за перемогу та життя
І не полинемо ми у небуття.
Хай будуть зруйновані наші будинки й міста,
Нам би трохи часу, якого в нас просто нема.
Чернігів, Буча, Ірпінь, Маріуполь, Херсон – все це було як страшний сон,
Але сон виявився наяву, тут ми й показали свою незламну сторону,
Таїлась вона довго в наших серцях,
Але зараз, затаїти її важко, після того, що з нами сталося.
І не треба нас жаліти, вистоїмо ми
Жаль – це просто показ своєї легковажності.

Автор: Софія