Чому уста твої тремтять нервозно,
Чому скажений жаль глядить з-за вій?
Гей, хто б в життю так все приймав серйозно.,
Rigi Pagliazzo!.. Смійся, смійся, смій!..
Навіщо біль в глухім топити стоні?
Усе в життю судьба несе сліпа,
Вбери дзвінки і сплесни у долоні,
La gente paga. Бачиш: жде товпа…
А Недду другий стане пригортати,
Другий їй буде партнером на хвилю —
Та вір, що грають одну з кращих дій…
Гей, вперве ось пришилось тобі пізнати
Життя без злуд, а ти падеш в безсиллю,
Спектакль зриваєш… Бідний… Смійся, смійся, смій…
Наступний вірш поета – Тоска
