Самотня осінь, ти така сувора.
Вівальді трохи прибрехав тебе –
Немає восени ніякого мажору,
Моя душа тільки реве.
Бо листопад – то вмерле листя.
Нема в смертельному краси:
Коли колись чарівне місто
Зеленого із сумішшю роси,
Такеє свіже й соковите,
Аж оспівовують творці
Тепер гниє дощем залите
І топчуться по ньому всі.
….
Щоб осінь Україну не зіжрала,
Щоб не топтать мені героїв прах,
Завжди кажу собі: «Замало
Я на Вкраїну сил своїх поклав»
Автор: Денис Кримський
8 вересня 2023
Читайте далі вірш – Папірець (сповідь)
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
