Ну що Росіє, взяли що хотіли?

Ну що Росіє, взяли що хотіли?
Чи в вашій волі,
І без боїв усе позабирать?
Ви думали, що в Україні,
Вас з хлібом й сіллю будуть зустрічать?

Подумали, що вас чекають,
Із радістю приймуть сюди?
І як здійснилось?
Чи може все ж це, були лише думки…

Ми стали разом боронити,
За те, що стали наші ще діди.
Доприкладу, УПА узяти,
які боролось ще тоді.

А знаєте, а ми продовжим!
Бо в жилах наших,
Кров лежить, яка змогла,
Змогла усьому світу доказати,
Що ми не ті, які колись були…

Докажем ще раз, якщо комусь не зрозуміло,
Проте, москалики скажіть,
А що діти, діти, що зробили,
Яких уже нажаль нема в живих.

Так звісно ми будем кричати,
Коли без стуку входять у наш дім,
Коли вбивають тих,
У кого навіть ще нема гріхів.

Скажіть ви чули плач?
Той гіркий плач тих матерів,
Які ще вчора на руках тримали,
Діток своїх, і ніби ще й живих.

І от скажіть, і чого ви  добились?
Тепер весь світ уже кричить,
Що рускій мір це не спасіння
А просто вбивство,
Тих хто за волю свою ж стоїть…

Автор: Христина Гарасіка