Нетлінний – Ірина Ващук

Птаха літає, бо крила має.
Країна-калина, людей зазиває.
Горить небокраї, храми палають,
життя-іскра догорає.
Дівонька гірки сльози проливає
та небо вмиває, ріка тече вверх,
світотворця зазиває.
Сіро, затхло, жарко – птах подихає.
Родюча земля собі заберає
попіл тих крил, що в небі літають.
Жовтий паросток на
синьому небі проростає.

Автор: Ірина Ващук