Не здамся

Зігріває теплом щедре літо
Заступаючи в свої права.
Та нема кому серце зігріти,
Чи сказать якісь добрі слова.

У саду, де навколо так гарно,
Омиває травинки роса,
На душі чогось дуже сумно,
А з очей виступає сльоза.

У руках ти тримаєш каву,
Що бадьорить зазвичай тебе,
Та сьогодні чомусь вона знову
Гіркотою на смак віддає.

Ти сидиш, звівши очі до неба,
Де хмаринки пливуть в далечінь,
Розумієш, що жити треба,
Не зважаючи на свою біль.

І промінчики сонця легенько
Доторкнулись до твого лиця.
Заспокоївшись, скажеш тихенько:
– Буду сильна, дійду до кінця…

Автор: Рома Є