Човен – Євген Гребінка
Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії
Читати байки Євгена Гребінки:
Байки Євгена Гребінки часто використовують тваринні образи та природні елементи для передачі соціальних, моральних та етичних питань. Кожна байка — це невелика історія, яка приховує в собі важливі вивчення та навчання, розкриваючи світ життєвих істин через простий та доступний мовленнєвий засіб.
Тут Ви можете насолоджуватися творчістю Гребінки, вивчаючи його байки, які залишаються актуальними та важливими для розуміння глибини людської природи. Кожна байка Євгена Гребінки— це невеликий урок, який може залишити слід у серці та розумінні читача.
Ні, мамо, не можна нелюба любить – Євген Гребінка
— Ні, мамо, не можна нелюба любить, Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох
Ведмежий суд – Євген Гребінка
Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці
Будяк та коноплиночка – Євген Гребінка
“Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?” — На Коноплиночку в степу Будяк тукав.
Віл – Євген Гребінка
“Мабуть, на небі звісно стало (Про себе Віл в кошарі гомонів) Про те, що ввесь
Верша та болото – Євген Гребінка
Рибалонька, митець усе в воді ловити, Бажаючи поймать в’юнів, В Болото Вершу засторчив. Довгенько щось
Вовк і огонь – Євген Гребінка
У лісі хтось розклав Огонь. Було то восени вже пізно; Великий холод був, вітри шуміли
Гай да сокири – Євген Гребінка
По Гаю темному туга велика ходить: Сокири й Топори затіяли войну, Гай хочуть сплюндрувать і
Ворона і ягня – Євген Гребінка
Орлу схотілось попоїсти; Піднявсь угору птичий цар І вгледів відтіля, що край ставка овчар Онучі
Горобці да вишня – Євген Гребінка
Глянь, мянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летятьь з осели Гарвбці? Дивлюсь, у
Дядько на дзвониці – Євген Гребінка
Ізліз мій дядько на дзвоницю Та, знай, гука: “Оце кумедія яка! Всі люди на землі
Грішник – Євген Гребінка
В далекій стороні, в якій, про те не знаю, Мабуть, в Німещині, а може, і
Зозуля та снігур – Євген Гребінка
На дубі сидячи, Зозуля куковала: “Що за годи тепер, зовсім не можна жить! Одколи, як
Злий кінь – Євген Гребінка
Учора мій сусід купив собі Коня Із табуна, татарського, презлого, Такого жвавого, такого вже баского!
Лебедь і гуси – Євген Гребінка
На ставі пишно Лебедь плив, А Гуси сірії край його поринали. “Хіба оцей біляк вас
Маківка – Євген Гребінка
У лузі Маківка весною зацвіла, Проміж других квіток як жаром червоніла До єї раз у
Мірошник – Євген Гребінка
На річечці якійсь маленькій Стояв собі млинок, і в нім Мірошник жив. Хоч невеличкий млин,
Могилині родини – Євген Гребінка
Ось чутка степом полетіла (На що то гріх не підведе), Що у степу якась Могила
Рибалка – Євген Гребінка
Хто знає Оржицю? а нуте, обзивайтесь! Усі мовчать. Гай-гай, які шолопаї! Вона в Сулу тече
Пшениця – Євген Гребінка
Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на
Рожа да хміль – Євген Гребінка
Охріме, дядечку! будь ласкав, схаменись: Ти чоловік і з хлібом, і з волами, І грошики
Сонце да вітер – Євген Гребінка
Із Вітром Сонечко розгуторило мову Про силу, бачите, хто з них моцніший був. Звичайно за
Соловей – Євген Гребінка
“Хто не вгадає? я? Оце городять небилицю! Щоб не пізнав я Солов’я, Щоб не пізнав
Сонце да хмари – Євген Гребінка
Ось Сонечко зійшло, і світить нам, і гріє, І божий мир, як маківка, цвіте; На
Хлопці – Євген Гребінка
Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці: Здається, крам там продавав один, Другі в
Утята да степ – Євген Гребінка
Минулися гречанії жнива; Семен натяг кожух на плечі; Тепло пройшло, дітвора лізе к печі, Замерзло
Цап – Євген Гребінка
“Мабуть, нема уже на світі правди! Мабуть, вона уже за море утекла! Чим я од
Школяр Денис – Євген Гребінка
Миряне, слухайте, щось маю вам сказать: От сих різдвяних свят, на самої Меланки, Дурний школяр
Ячмінь – Євген Гребінка
Син Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс, Що колосків прямих я
Дякуємо!
Тепер редактори знають.