Моменти – Діана Йосик

Моменти щастя відкладаючи на завтра,
Сповна згубивши насолоду цього дня,
Ми сьогодення своє робимо не вартим,
Навіть в калюжі потонувшого гроша.

Усе надіємось, що слушний буде час,
Тоді і втілимо надумане в життя,
Роки ж біжать, навіщо їм чекати нас?
Те що не встигли ми – не їх вина.

 І з плином літ поглянувши в люстерко,
Коли покриє наші скроні сивина,
У того защемить старе серденько,
Хто не прожив по-справжньому ні дня.

Автор: Діана Йосик