Маруся – образ з давнини,
який постав переді мною.
Такий великий і живий
і весь овіяний любов’ю.
Цей стан гнучкий і довгу косу,
і гордий похил голови,
і очі, о, прекрасні очі –
це озеро її душі!
Її короткі вмілі фрази
і та душевная краса,
яка в піснях її розквітла,
мов сад весною зацвіта.
О, Україна моя мила,
ти стільки світові дала
синів і дочок чорнобривих,
талант яких не умира!
Автор: Софія Святодухова
Також читайте вірш – Ліні Костенко
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
