Колір пристрасті, колір кохання,
Терпкий присмак мого страждання,
Зачаровує серце, замальовує душу,
І жити тепер я з цим мушу.
Цей колір з розуму зводить
Який він? І до чого доводить?
Може червоний, а може білий?
Та тільки відтінок не буде спокійний.
Він серце твоє розірве на шматки,
Сльозами все змиє й дощем залюбки,
А спустошену душу всю спопелить
Та з часом мине, все переболить.
Загояться рани, а ти поспи,
І через вітер, це все відпусти.
Колір пристрасті, колір кохання,
І своє нездійсненне бажання!
Автор: Тетяна Половина
Читайте далі – У темряві
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
