Два місяці жорстокості і зла,
Знущань та катувань, і пекла…
Іде війна, а потім вже весна,
Уся земля від пострілів аж стерпла.
Не заслужили це цивільні люди,
Маленькі діти й разом усі ми.
Та знаємо, що перемога буде,
За це щодня стоять захисники.
І згинуть всі, хто підло так знущався,
Ненавидить їх цілий світ.
І пам‘ятати будем всіх, хто захищався,
Та захищав собою дочок і синів…
Відважніших й сильніших вже немає,
Ніж наші українські ЗСУ.
З таким народом усі твердо знаєм,
Що переможемо ми точно цю війну.
Автор: Victoriya Veretiuk
Наступний вірш авторки – Щоденник війни
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням