Серце, як вогонь, горить в путті страждань,
Людська душа, мов плач прометея.
В небесах біль неначе вічний камінь,
Прив’язана до скель, де вітри гойдавійни.
Непокірна, як прометеївське відчуття,
Душа вибирає біль, не шукайте вибуття.
Але в серці темнім, а у кайданах страждань,
Тліє вогонь, як прометеївський біль, в душі карбує свої блискавки серце тяжкої долі
Автор: Анонім
Наступний вірш нашого читача – Рідна батьківщина
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
