Донька батька хоронила – Андрій

Донька батька хоронила
Не тому, що він хворів
Син і рідні, і дружина
Хижа біль й відсутність слів
Світ скінчився, сонце сіло
Тільки тіло, жах і біль
Серце битись не схотіло
Не змогло… немає слів
Горе, сморід й повні груди
Так кричу що чутно тиш
Тільки тихо тут. І люди
На колінах ти стоїш
Сила волі, долі сила
Не стає твоїх синів
Донька батька хоронила
Не тому, що він хворів…
Рідна ненька не пробаче
Рідні люди чують лють
Смерть у очі тихо плаче
Тільки діти татка ждуть
Тиша. Темрява і страх
Розривають небо грози
Мить. Секунди. Біль в очах
В спалах діючої загрози
Знову ранок, тиша віє
Тихо так як у ві сні
День приходе і надія
Серце гріє на весні
Все минеться, Бога сила
Збереже Він всіх синів
Донька батька хоронила
Не тому, що він хворів…

Автор: Андрій