Ти зустрічаєш весну,
В білосніжнім саду
І поглядом дивишся в небо,
Затамовуєш подих, бо у своєму краю
І все таке рідне для тебе.
Птахи повертають в домівку свою,
І тільки мати чекає на мене
Коли ж я приїду, її обійму,
Матусю свою я рідненьку.
А вітер зриває яблуні цвіт
І сипе тобі на волосся
І ніби вчора була я тут,
Та ні, це все знову здалося.
Автор: Тетяна Половина
Наступний вірш – Я не знаю яким молитись богам
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити на сторінці «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити на сторінці «Публікація віршів»
