Ти знаєш, рідний, сумно нам без тебе, Вже слів не скажеш, не всмішнешся, не гукнеш; тебе у нас забрала проклята війна на небо, і звідти ти нас пильно бережеш! Тобі не встигла щирих слів сказати, віддячити за ніжність і тепло, ти – дядько мій, а був мені як тато, мене любив, вчив вірити в
добро.
Ти без вагань пішов нас захищати, звільнити від злощасної орди, хотів, щоб мир був в українській хаті, щоб без турбот ми в спокої жили.
Для нас так боляче, що ти уже не з нами, що тільки дивишся на нас із висоти. Як ангел-охоронець завжди поруч, біля мене й мами, будеш цю вічну місію нести.
Забуть тебе не зможемо ніколи, бо в пам’яті і в серці назавжди – твоя любов, підтримка й допомога, твої слова..хоч розумію, їх нема, не жди! Заснув навіки, не повернешся додому, лиш в спогадах та фото назавжди, цей біль відчути не бажаю я нікому. Так важко знати, що не прийдеш вже сюди…
Автор: Мельник Влада Віталіївна
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити на сторінці «Публікація віршів»
