Про що розкажуть звільнені міста,
Про біль і сльози неминучі.
Про закатовані тіла,
І все повторюється, як в Бучі.
Ці нелюди жорстоко убивали
Недивлячись, що діти там були,
Вони до смерті забивали
І через тортури всіх вели.
Такі ще звірства, світ не бачив
І навіть уявити так не міг,
Волосся дибки від побаченого
Цим людям так ніхто й не допоміг.
Автор: Тетяна Половина
Наступний вірш – Ти і я
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
