Дивившись собі в очі, я питала.
Для чого я це роблю?
Чому повинна я мовчати?
Мовчати, мокрими очима…
Що так шукають вихід з цього світу
Аби понуритись у спокій, якого так вона хотіла.
Та дівчинка, яка колись не докоряла іншим.
Яка відчувала сенс… в усьому.
І була щаслива..
….
Мовчавши, серце замерало.
Бо боялось мовити, ті слова, що знову підуть проти мене..
слова, які хочуть чути інші.
Не правду..
Ось це і все, що я можу мовити заради спокою.
Заради чужих слів.
Автор: Емілія
Читайте далі вірш – Випікала пасочки Оленка
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»