Доки оспівував доченьку любу, –
Слухає мама, а дядько читає.
Тільки зітхнув про привабливість шлюбу, –
Слухаю я, вся родина питає.
Мама про села й про душі бурмоче,
Дядько — про грошики, ранги, доходи,
А покоївка в прислужника хоче
Звідать, чи мав я любовні пригоди.
Дядечку, мамо,— одну маю душу
І на Парнасі — мої володіння;
Гроші пером заробляти я мушу,
Ранги — майбутнє надасть покоління!..
Чи я любив? Це питать не до діла!
Вмію любити? Ладен доказати:
Кинь служника, покоївочко мила,
Стукни вночі до моєї кімнати.
Перекладач: Микола Бажан
Також вірш поета – Жаби та їхні королі
