Не ім’я благодатне — Марія —
На зеленій біблії піль, —
Все малює моя малярія
Фантастичний фатальний біль.
Мозок видряпатись не годен
З міцно збитої кулі кісток, —
Що ж мені повідневі води,
Перший пружний, липучий листок?
І оці нарцизи безкровні,
І незаймана ніжність вишень…
Хай загинуть бліді, молитовні,
Всі, що свято кохали день,
Всі, що вірили і горіли
Восковою свічкою літ.
“Хай живе засмальцьоване рило
Непідлеглої небу землі!”
Також читайте – З “Чорної Еллади”
