Юнацькі дні летять в розгоні,
де загоріла їм мета,
хоч у дорозі перепони,
а ще й дорога молода…
Розпалюються в дужім леті,
п’ючи принаду далечин;
поля розкішні — туалетом
в час весен і суворих зим.
Кохають палко в доокіллі,
куди лелять, в якім живуть:
гарячим літом — бурі смілі,
а осінню — туманів муть.
Багато болів і напружень
зазнають: різних перемін,
та в боротьбі, як горді мужі,
не зрадять вільну просторінь.
Не зрадять, в леті не пристануть,
а пробіжать, як блискавки,
як гнів вогненних гураганів
крізь злом насичені роки.
Наступний вірш поета – Манастир
