Я сьогодні погляди збираю —
карі, сині, темно-голубі —
і неначе проліски зриваю,
в пам’яті складаючи собі.
Таємничий, радісний, святковий —
навіть сам себе не впізнаю! —
погляди збираю чорноброві,
наче ряст в весняному гаю.
Не для втіхи і не для забави
(а навіщо — знаю, не скажу)
погляди збираю нелукаві
і в душі врочисто бережу.
Погляди збираю, наче квіти,
погляди зриваю, наче цвіт,
на безмежних велелюддях світу —
і від того не бідніє світ…
Читайте далі вірш – Спомин про нічку-петрівочку
