Я намалюю синє небо – Вероніка Попова

Я намалюю синє небо,
Під ним жовтезну далечінь,
І знаєш, більшого не треба,
Бо краща тільки наша синь.

Бо неньки рідної простори,
Немов обійми огорнуть,
Зустрінуть радісно і знову
Натхнення  й сил тобі дадуть.

Бо де б не їздив, що б не бачив,
Рідніше неньки не знайти,
Бо Україна без нас плаче,
І вдалечі сумуєш ти.

Це ніби матері обійми,
Це ніби посмішка батьків,
Це як свою любов зустріти,
Й прийти до рідних берегів.

Так Україна в нашім серці
Живе, жила і буде там!
Не віддамо її нікому,
Ніяким лютим ворогам.

Автор: Вероніка Попова