Відпустила - Климець Наталія

Вже минуло аж два роки, а від нього а ні слова,
Хоча давав про себе знати,
Та й згадував минулої ночі.
Але робив вигляд що й вже забув мої яскраві очі.
Та він шукав мене у кожному стовпі,
І все ж таки подібне щось знайшов.
Вона також була русява,
Світлі очі, і характер чимось схожий був на мій.
Але щось не вистачало,
Що? Він так і не зрозумів.
Пройшли роки та місяці,
І я давно вже відпустила.
Але у ві сні своїм, я знову чую голос твій.
Такий прекрасний і дзвінкий,
Та вже не мій.
І я дивлюся в свої очі,
В яких ти бачив сенс життя,
Вони такі ж пусті, як і твої слова.
Я б повернулась в ті часи
І все б змінила,
Та я давно вже відпустила…