В твоїх руках

Я хочу сказати вам
Що в одну мить прийде всім нам
Що тривожитиме нас днями
Що не даватиме спати ночами
Чому ми живемо так ніби нам здалось?
Що ми помираємо за щось
Чи то за слабкими ми йдемо?
Чи то самі себе ми боїмось?
Боїмось, що маємо по праву!
За нашими дідами і батьками
За рваними родинами
За втраченими життями.
Життя наше вчило нас усьому
І віддавали ми все комусь нетому
Хто мову з дому забував
Хто потім з неї кебкував
Ми не вчимось, ми не вчимось!
Мені чомусь так все здалось.
Кожен взяв те що хотів
Тільки забув про свою тінь
Яка ходить за ним як рід
І не може дати гарний плід
Бо немає вже честі тої
Яка б залишила наші роди в покої
Яка обирала до влади найсильніших
Інтузіастів до роботи спраглих,
Воїнів кров’ю ворогів облитих
Всі міряють нинче грошима
Хтось каже в них сила
Чи то мені так здалось!
Що дешево нам все далось?!
Хочеться вірити мені,що обірветься на мені
Ті всі ниття всередині тих нас
Хто не вірить в себе в батьківщину
І полишать мою країну
Доцвітати до скону віків
Могили тих кого любили
Що мовчки таїли в собі-надію
Надію врешті реш дійти
Туди де світле і там де ти
Закінчиш те з чого почав
Твій пращур, твій дід і батько твій
З тінів віків вірять вони в нас
Що не дарма, живем ми тут
Щоби продовжити той путь
Де боротьба це шлях
Продовження якого в твоїх руках.