Ти, кажуть, приїхала, серденько, знов – Панас Мирний

Ти, кажуть, приїхала, серденько, знов
І принесла мою тиху любов;
Мої радісні сни, мої муки-печалі
Знов привезла ти мені з чужини.
Серце моє! Що мені тепер ти і що я?
Надії мої підточила розлука-змія,
І все, що давно колись гріло-світило,
Пошерхло, засохло, як тая билина.
Чого ж серце моє при слові “ти тут”
Так забилося радісно-тихо,
Що забув я діла, що життя моє рвуть,
Все теперішнє – радість і лихо.
І побіг, як той дурень, тебе виглядать,
Чи не вийдеш ти знов із знайомої хати,
Чи не будеш по-давньому знову вітати?..
Ні, нема… тільки сови на хаті кричать…
І забилося серце моє од їх крику тугою,
Невеселий-сумний я приходжу додому…
Серце моє! ми давно розійшлися-розстались,
Чого ж в серці моїм ти по-давньому сяєш?
І, наче причуду яку, я твій образ ловлю
У душі… і ним невеселее серце пою.
Хоть би на хвилину притихло-заснуло,
Ні, не втиха… бо твойого голосу не чує.

Також читайте – Друже-брате

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.