Твоя любов зривала з мене дах,
Ти був мені неначе янгол смерті
Такий, оманливий як птах
Що так чекає, свої жертви.
Та все ж колись, ти знову прийдеш
А я вже, і не гляну
Тому що, смерть – як птах отой
Мене заманить…
Зустрінемось на небесах,
Такі поранені, зріднілі душі
І буде завжди так, по різні боки
Як на воді, і суші.
Автор: Zoriana.H
Також читайте вірш автора – Забракло слів, мене губами обпекло…
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням
