Сила – Олег Салуха

Мене тримає тая сила, 
що навіть з темної людини,
святого робить в мить і живо. 
Що парубка до сліз доводить,
а дівчину у світ заводить,
країв омріяних надій.

Ця сила робить з нас людину, 
без неї не було б дитини. 
Була б лиш темінь та пустоти, 
лиш вітер, холод і болота. 

А як же ми б життю раділи, 
коли немає в світі сили, 
без котрої нема і миру, 
і світла в серці й на душі. 

Тебе не кличуть, бо сама приходиш,
закохуєш і всіх тривожиш.
Любов — ім’я тобі, і знають всі,
людиною нас робиш саме ти. 

Автор: Олег Салуха

Також читайте вірш нашого читача – Могла…

Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.