Мене тримає тая сила,
що навіть з темної людини,
святого робить в мить і живо.
Що парубка до сліз доводить,
а дівчину у світ заводить,
країв омріяних надій.
Ця сила робить з нас людину,
без неї не було б дитини.
Була б лиш темінь та пустоти,
лиш вітер, холод і болота.
А як же ми б життю раділи,
коли немає в світі сили,
без котрої нема і миру,
і світла в серці й на душі.
Тебе не кличуть, бо сама приходиш,
закохуєш і всіх тривожиш.
Любов — ім’я тобі, і знають всі,
людиною нас робиш саме ти.
Автор: Олег Салуха
Також читайте вірш нашого читача – Могла…
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»