Світло - Анна Глебова - Вірші наших читачів

Мы важили душами більше ніж
легкий легіт і часто спинялись
дивитись як ти стоїш.
Глазами дитини торкались
до твого неба
Коли відпускали назавжди
кінцівки криш. І треба
ідти скрізь стіни дощі і гради
З розірваним серцем навпроти
пташиних стай – тебе відпускають
свої і чужі гармати
Тебе розрива на мить.
Тільки не вмирай. Бо
Сонце щодня де рухливий
гомін. Торкнись свого неба
А раптовий буревій –
не важить нічого, нівроку,
мы будем дома. Де тепло.
Де справжні живі гілки
всміхаються у вікно.
Де свято і де світло.