Він завжди в образі пророка
Живе, не сходячи з трибун,
Дарма, що звивистий, як в’юн,
Що вдача в нього — круглобока.
За вітром часу легкома
Він повертається, як флюгер,
Дарма, що зроду недолугий
І недовірливий,— дарма.
Непогрішимий він, і завжди —
На вістрі всіх перебудов,
У пишноті своїх промов,
Хоч і не вірить їм, щоправда.
Він звик лише до похвали —
На смерть стоятиме за неї,—
Ні, недаремно фарисеї
Його в пророки возвели.
Також читайте вірш – Багатоликий тлум і суєта
