Нахилилась голівонька,
Пасмо звисло на щоці…
І мелька невпинно голка
У худесенькій руці.
Шитво панське на коліні,
Каганець і світ дньовий…
І тремтять легкі сутіні
З-під темрявих, довгих вій.
Глухий кашель серед ночі,
Вітру стогін під вікном…
І червоні завжди очі,
Не спочиті й разу сном.
Спина, зігнута в роботі,
На спині брудний платок…
Не смачний, мабуть, голоті
Загорьований шматок!
Читайте далі – Вечір