Шлях крутий… розжевріле, знай, сонце пече
Кам’яні розжевріли пороги…
Об загострий стрімчак ти скалічив плече,
В рині-приску попік свої ноги;
Надірвала, звела твої груди зла путь,
Давить згага від спеки тяжкої…
Але дарма, не смій набік шляху звернуть
І забутись в ганебнім покої.
Читайте далі – Хай тепера рида в мене кобза
