…Немає мудріших,
ніж народ, учителів.М. Рильський
Здавна, за царя Гороха,
словом круглим, як горох,
ув оселі край порога
сипав жвавий скоморох:
— Чули? Обухів
торбу набухав,
а Київ — виїв…
А народ же як пристебне —
слово влучне і шпарке
вічно житиме, дотепне,
чи солодке, чи гірке.
Мова дідова не змеркла,
перейшла до внука:
“Славен город Біла Церква,
ще славніш Прилука…”
Одному Золотоноша
на всі сто хороша.
А для іншого Тараща
у сто разів краща.
Я люблю цю перепалку —
чув про неї змалку:
“Ой хвалився Яготин —
Ніжин мені побратим”.
А до нього славний Ніжин:
“Я красою не обижен.
У степу стоїть Ромен,
та й той мені не ровен”.
Від Обухова до Ічні —
жарти, дотепи зустрічні
Від Красилова до Варви —
все нові квітчасті барви:
мак, любисток і ласкавець —
не будяк і не осот —
бо найкращий мовознавець
мудрий рідний наш народ.
