Рідне – Дмитро Білоус

Лелека щось вицокує,
з’явившись на Сулі
“Стоїть гора високая… —
співають у селі —

Край берега, у затишку,
прив’язані човни;
а три верби схилилися,
мов журяться вони…”

До сліз щемлива пісенька
хвилює раз у раз:
усе таке самісіньке
край берега у нас.

Все, як у пісні Глібова, —
гора, човни, гаї…
Часом не на Сулі, бува,
написано її?

Та хай не цьому лугові
судився цей мотив,
хай Глібов пісню Бугові
чи Снову присвятив —

летять птахи із вирію,
на крила налягли.
А я пейзаж примірюю
до рідної Сули.

Читайте далі – Вдячні слова

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.